Стисло: Ми можемо перетворити всі 45 000 приватних СЕС в Україні в точки незламності Для цього нам потрібно допомогти власникам домашніх СЕС встановити гібридні інвертори та акумулятори. В обмін на це власники станцій зобов’язуються допомагати громадам підтримувати критичні сервіси у випадку блекаутів.
Відключення і блекаути будуть
Останні ракетні обстріли ясно свідчать, що росіяни взялися за системні удари по українській енергетиці. За даними, які оприлюдним ДТЕК близько 80% його маневрової генерації на сьогодні зазнали уражень. З’явилися і цифри про те, що за останній місяць російські атаки вивели з ладу близько 8% наших генеруючих потужностей.
З одного боку, Україна краще готова до їх відбиття аніж восени 2022 року. Однак, проти України тут грають кілька факторів:
- Цього разу обстріли є більш прицільними і більш системними. Їх точкова спрямованість на вузли енергосистем, які важко відновити вказують на те, що росіяни зробили свою домашню роботу і планують знищення українських енергосистем на рівень ґрунтовніше
- Українські енергосистеми ще не повністю відновились після минулих обстрілів. У відкритому доступі відсутні дані про пошкодження різних енергосистем та рівні відновлення. Це, цілком закономірно. Так само як цілком зрозуміло, що далеко не всі енергосистеми вдалося відновити після атак 2022-23 років.
- Час відновлення значних вузлів енергосистем (машинні зали ГЕС, магістральні трансформатори) становить багато місяців, часто - років. Тільки оцінка збитків та проектування відповідних ремонтних робіт або заміни обладнання становить щонайменше місяці. А після проектування йде виготовлення обладнання. У випадку обладнання, що використовується на великих вузлах енергосистем, воно є штучним, його виготовлення - багатомісячний процес, що може тягнутись суттєво більше року.
У нас ще не було значних загальнонаціональних блекаутів, однак багатьом регіонами вже довелося посидіти день-другий без електроенергії. Аналітики застерігають про те, що через декілька обстрілів такі ситуації почастішають і в цілій країні електроенергія буде подаватись у певні години доби.
На цьому фоні поновились розмови про потребу розвивати “розподілену енергетику” (що б цей термін не означав). Хоча, якщо чесно, за рідкісними випадками, механізмів для розвитку розподілених енергетичних систем держава так і не створила. А в деяких випадках (як, наприклад з МСР - малими системами розподілу) - зруйнувала ці механізми протягом останнього року.
Законодавці та державні регулятори здебільшого займаються проблемами державних та приватних монополій. Саме тому їм складно побачити яким же чином мала енергетика може допомогти Україні пережити виклики для енергетики. Принаймні, спробую підказати один із інструментів, який може полегшити життя українським громадам під час блекаутів.
Застереження Викладене нижче є ранньою пропозицією, ідеєю і не претендує на повноту. Мало того, заходи до стимулювання використання розподілених енергоресурсів не протирічать заходам із відновлення спроможностей централізованих енергосистем, а повинні доповлювати одне одного.
Недовикористаний ресурс дСЕС
Найбільш розповсюдженою розподіленою генерацією в Україні є дизельні генератори. Однак, у нас в країні існує ще один велетенський недовикористаний ресурс - домашні сонячні електростанції (дСЕС). На початок 2022 року в Україні домашні СЕС встановили близько 45 000 домогосподарств. Їх сукупна встановлена потужність становить понад 1,3 ГВт. При цьому ми не враховуємо ресурс дахових СЕС, які українські компанії масово встановлювали в 2023 р.
Відносно проста процедура їх встановлення та привабливий зелений тариф в 2015-2012 рр зробили свою справу - українці масово почали встановлювати сонячні електростанції на своїх будинках. Здавалося б - саме ці дСЕС і могли б стати основою для точок незламності для місцевих громад.
І справді, якщо у Вас є 5 СЕС по 30 кВт потужності в селі, то, принаймні, кілька точок із зв’язком, підзарядкою гаджетів та інтернетом можна влаштувати. Органи місцевого самоврядування могли б полегшити собі роботу, якби в них були місця, де вони можуть гарантовано отримати електроенергію і зв’язок.
Однак, такому сценарію стають на заваді два чинники:
- Переважна більшість дСЕС, побудованих під “зелений тариф” не працюють під час блекауту. Справа в тому, що (за рідкісними винятками) в них встановлені мережеві інвертори, які можуть працювати тільки тоді, коли справно працює зовнішня мережа монополіста. Така дСЕС господарю не допоможе під час відключення і навряд чи може бути точкою незламності. Однак все змінюється, якщо замінити мережевий інвертор на гібридний - тепер домашня СЕС може виробляти електроенергію і під час блекауту.
- Власники дСЕС, здебільшого, не мають акумуляторів, тож небагато можуть допомогти громаді. Звісно, з початку повномасштабного вторгнення, багато хто почав встановлювати собі системи накопичення електроенергії. Однак, в умовах економічного шоку від війни йдеться про малопотужні та максимально бюджетні рішення.
Отже, в українських громадах є 45 000 дСЕС (саме та розподілена генерація про яку так люблять поговорити політики і регулятори), які не можуть допомогти своїм громадам. Це величезний недовикористаний потенціал енергетичної стійкості для цілої країни. Тільки уявіть, наскільки кращою була б ситуація, якщо громади могли б мати доступ до електроенергії, які генерують ці станції під час відключень електроенергії та блекаутів. І, власне, таке рішення є.
Фінансова підтримка - в обмін на допомогу громаді
Потрібні інвертори і акумулятори
Якщо держава справді хоче щоб десятки тисяч домашніх СЕС стали точками незламності у власних громадах - вона може це зробити зовсім невеликим коштом, використавши уже наявний ресурс
Для цього потрібно профінансувати:
- Заміну мережевих інверторів на гібридні - щоб домашні СЕС працювали під час відключень
- Встановлення засобів накопичення (акумуляторів) щоб домашні системи могли працювати більш стійко
Відсотки по кредиту або фіксована виплата
Звісно, витрачати кошти платників податків на купівлю інверторів та акумуляторів приватних домогосподарств - нерозумний вибір. Адже сам лише акумулятор на 7,5 кВтгод цілком може вартувати 10 тисяч євро.
Набагато розумнішим було би використати механізм компенсації відсотків за кредитом тим власникам дСЕС, які встановлюють собі гібридні інвертори та акумулятор. Тим більше, що подібні програми в Україні вже існували.
Варто зазначити, що відшкодування відсотків за кредитом може бути не оптимальним механізмом. Можна застосувати, наприклад виплата фіксованої суми після завершення переобладнання домашньої СЕС.
Що з того громаді?
З’являється логічне питання - яка прикладна користь громаді від того що держава або органи місцевого самоврядування оплатили відсотки за кредитом власникам дСЕС?
Відповідь на це питання доволі проста - оплата відсотків за кредитом повинна супроводжуватись зобов’язаннями надавати підтримку громаді під час відключень електроенергії.
Як допомога від власника дСЕС громаді може виглядати на практиці? Дуже просто - він/вона може надати:
- Робоче місце із електроенергією та зв’язком співробітнику ОМС
- Можливість зарядити важливі гаджети сусідам
- Можливість отримати доступ до зв’язку і електроенергії для представників комунальних підприємств
Національний або регіональний рівень
Така система створення “пунктів незламності” на базі вже побудованих СЕС може бути реалізована як на загальнонаціональному так і на регіональному рівні.
Зрештою, нічого не заважає українським органам місцевого самоврядування або органам місцевої влади розробити та реалізувати подібні програми уже зараз. Подібно до того як раніше деякі із них реалізовували програми підтримки енергоефективності.
Замість висновку
Чи може такий інструмент вирішити проблему із відключеннями? Стати універсальним рішенням? Очевидно що ні. Однак, він може допомогти українським громадам отримати більше точок опори під час масових відключень електроенергії. Дуже важко погасити 45 000 електростанцій, розкиданих по усій країні. Жодних ракет не вистачить
Поряд із таким інструментом державі потрібно шукати інші способи підтримати використання розподілених енергетичних ресурсів. Є великий потенціал у співпраці громад не лише із приватними домогосподарствами, але й із компаніями, що володіють енергетичними активами. Назагал, співпраця громад із приватним сектором у енергетиці може дати великий поштовх місцевій енергетичній стійкості. І для її забезпечення державі варто швидко розробляти різноманітні інструменти.